Стрибковий шолом, відомий під неофіційним прізвиськом «Реберце», є характерною частиною екіпіровки радянських повітряно-десантних військ (ПДВ). Хоча «Реберце» не є офіційною назвою, це прізвисько закріпилося за тканинним стрибковим шоломом завдяки його відмінній конструктивній особливості – наявності поздовжніх ребер жорсткості. Офіційно такі шоломи найчастіше іменувалися «шолом стрибковий десантний» або за роком прийняття на озброєння/модифікації.
Ключові характеристики та історія:
Конструкція: Шолом виготовлявся з міцної, як правило, бавовняної або авізентової тканини (брезенту) захисного кольору (хакі, оливковий, пісочний). Головною відмінною рисою, що дала йому прізвисько, були прошиті валики або «ребра» жорсткості, наповнені, як правило, повстю або іншим амортизуючим матеріалом. Ці ребра розташовувалися поздовжньо від лобової частини до потиличної і іноді поперечно, забезпечуючи додатковий захист голови десантника при приземленні та від ударів об елементи літака або інше спорядження.
Призначення: Основна функція шолома – захист голови військовослужбовця під час парашутного стрибка, особливо в момент приземлення, а також при діях на землі у складі десанту. Він також забезпечував певний захист від несприятливих погодних умов.
Вентиляція та комунікація: У конструкції шолома часто передбачалися вентиляційні отвори, нерідко з металевими люверсами. Також були отвори в районі вух для забезпечення чутності.
Система кріплення: Шолом фіксувався на голові за допомогою ремінної системи, що зазвичай складалася з підборідного ременя та іноді додаткових затяжок для кращого припасування.
Період використання: Шоломи з характерними ребрами жорсткості («ребристі») почали з'являтися та використовуватися в ПДВ СРСР орієнтовно з 1970-х років (за деякими даними, з 1973-1974 рр.), прийшовши на зміну ранішим моделям тканинних стрибкових шоломів. Вони залишалися стандартним елементом екіпіровки протягом багатьох років і досі можуть зустрічатися на зберіганні або використовуватися у військово-історичній реконструкції та початковій парашутній підготовці.
Варіації: Існували літні та зимові варіанти шолома. Зимовий варіант зазвичай мав додатковий утеплювач, наприклад, з хутра. Колір та матеріал також могли незначно варіюватися залежно від року випуску та виробника.
Чому «Реберце»?
Прізвисько «Реберце» (або «Ребристий») є яскравим прикладом солдатської кмітливості та схильності давати неофіційні, але влучні назви предметам спорядження. Характерні виступаючі валики-ребра на поверхні шолома візуально нагадували ребра, що й послужило основою для цієї неформальної, але широко поширеної назви.
Незважаючи на появу більш сучасних захисних шоломів, «Реберце» залишається впізнаваним символом радянських десантників, свідченням цілої епохи у розвитку повітряно-десантних військ. Його простота, функціональність та характерний зовнішній вигляд забезпечили йому місце в історії військової екіпіровки.